Сьогодні назви багатьох населених пунктів Київщини викликають у нас не спогади про відпочинок чи дачний сезон, а асоціації з неймовірним болем і водночас героїзмом. Проте для багатьох глядачів стало справжнім шоком, коли з’ясувалося, що село, де знімали серіал “Свати”, повністю зруйноване російськими окупантами. Мова йде про Горенку та сусідній Мощун у Бучанському районі — місця, які стали щитом для столиці України, але заплатили за це майже повним фізичним знищенням. Більше на zaporizhanka.com.ua.
Історія Горенки: дім Будьків під вогнем
Горенка, що розташована на самій межі Києва, роками була улюбленою локацією кінематографістів. Саме тут знаходився той самий будинок з характерним червоним дахом та цегляною кладкою, де за сценарієм розгорталися головні події життя родини Будьків. Протягом кількох сезонів це подвір’я бачили мільйони глядачів. Проте навесні 2022 року це місце перетворилося на передову.
Через своє стратегічне розташування Горенка опинилася під масованими обстрілами російської артилерії. Окупанти використовували «Гради» та важкі снаряди, які не вибирали цілей. У результаті легендарний будинок, як і десятки сусідніх осель, зазнав критичних руйнувань. Вибиті вікна, пробитий дах і понівечені стіни стали реальністю для власників садиби, які колись гостинно відкривали двері для знімальної групи.
Битва за Мощун: епіцентр катастрофи
Не менш трагічна доля спіткала і село Мощун. Якщо Горенка була символом затишку, то Мощун став символом незламності. Саме тут вирішувалася доля Києва. Російські війська намагалися форсувати річку Ірпінь і створити плацдарм для наступу на столицю. У ході запеклих боїв село було зруйноване майже на 80%. Жодна вулиця не залишилася неушкодженою.
Сьогодні, дивлячись на кадри з Мощуна, важко впізнати ті квітучі сади та охайні будиночки, які раніше прикрашали передмістя. На місці житлових кварталів — лише попелища та залишки фундаментів. Окупанти свідомо знищували цивільну інфраструктуру, намагаючись залякати населення та придушити опір.
Наслідки російської агресії для Бучанського району
Руйнування Горенки та Мощуна — це не лише втрата нерухомості, це втрата величезного культурного шару. Масштаби збитків можна систематизувати за кількома напрямками:
- Знищення житлового фонду: Тисячі людей залишилися без даху над головою, багато хто втратив майно, яке накопичувалося десятиліттями.
- Втрата культурних об’єктів: Локації, що мали туристичний та кінематографічний потенціал, тепер потребують повної реконструкції.
- Екологічна криза: Забруднення земель залишками снарядів та хімічними речовинами від вибухів робить частину територій непридатною для ведення господарства.
- Психологічна травма: Мешканці сіл пережили тижні перебування під обстрілами та в окупації, що назавжди змінило їхнє сприйняття безпеки.
«Ми не просто втратили будинки. Ми втратили той спокійний світ, який будували роками. Але ми знаємо одне: стіни можна відбудувати, а честь і пам’ять — ні», — діляться жителі Горенки.
Шлях до відновлення та пам’яті
Зараз Горенка та Мощун потроху оговтуються від пережитого жаху. Волонтерські організації та державні програми спрямовані на те, щоб законсервувати пошкоджені будівлі та почати будівництво нового житла. Проте питання відновлення «кіношних» локацій залишається відкритим. Чи захоче хтось знімати комедії там, де земля просякнута кров’ю захисників? Напевно, колишньої безтурботності ці місця вже не матимуть.
Важливо, щоб світ бачив ці руйнування. Коли ми говоримо, що село зі «Сватів» знищене, ми апелюємо до зрозумілих кожному образів. Це не просто «географічна точка на карті», це простір, який був частиною побуту мільйонів людей. І те, що агресор знищив його, є найкращим доказом справжньої мети цієї війни — тотального нівелювання українського життя в усіх його проявах.
Ми віримо, що після перемоги ці села стануть ще кращими. Вони будуть нагадувати нам не лише про біль втрати, а й про те, як ми вистояли. А легендарний будинок у Горенці, навіть якщо він буде виглядати інакше, назавжди залишиться в пам’яті як символ того часу, коли українці жили мирно, мріяли та знімали добре кіно на своїй вільній землі.
Сьогодні наше завдання — не дати цій історії піти в небуття. Кожен звіт, кожна стаття та кожне фото зруйнованих Горенки та Мощуна є внеском у велику справу відновлення справедливості. Окупант має відповісти за кожну зруйновану долю та кожну знищену цеглину нашої спільної історії.