Запорізька область має багатий культурний спадок, який відображається у багатьох аспектах життя, зокрема й у традиційному одязі. Жіночий національний костюм цього регіону є не лише елементом одягу, а й унікальним кодом ідентичності, що передає дух минулих поколінь, історію та традиції. Вишуканість вишивки, яскраві кольори та особлива увага до деталей створюють образ, який водночас є естетичним і символічним. Більше на zaporizhanka.com.ua.
Етнічні основи запорізького традиційного вбрання
Етнічні основи запорізького традиційного вбрання формувалися під впливом багатонаціональної культури регіону. На цих землях переплелися суто українські, козацькі, татарські, грецькі й болгарські традиції, кожна з яких внесла свої елементи у створення унікального стилю.
Дослідниця української культури, Ольга Плечун розповідає, що у XV столітті традиційний український одяг у Запорізькому регіоні відрізнявся своєю практичністю та естетикою, відображаючи повсякденне життя і культурні цінності того часу. Основою гардероба була сорочка, виготовлена здебільшого з грубого полотна, витканого власноруч. Для жінок із Середньої Наддніпрянщини сорочка мала особливу довжину та різноманітний крій. Серед найпоширеніших варіантів були тунікоподібні сорочки, а також вироби з плечовими вставками, які пришивалися з урахуванням структури тканини. Часто рукави були суцільно кроєними, що надавало одягу лаконічності та зручності.
Поясний одяг жінок теж мав свої характерні риси. Тканини, які застосовували для таких виробів, часто були вовняними, інколи прикрашеними візерунками або залишалися однотонними, що підкреслювало стриманість і витонченість образу.
Лариса Середа, майстриня з вишивки говорить, що з часом в традиційному вбранні відбувалися деякі зміни, але основою жіночого вбрання на Запоріжжі залишалася вишита сорочка, яка була не лише предметом гардероба, а й символом духовності та родинних традицій. Орнаменти вишивки мали глибоке значення: вони передавали побажання щастя, здоров’я та добробуту. Спідниці, запаски та плахти доповнювали образ, а яскраві кольори свідчили про життєрадісність і зв’язок із природою.
У Запорізькому регіоні головний убір був важливим і виразним елементом традиційного одягу, який мав не тільки практичне, але й символічне значення, відображаючи статус жінки в родині та суспільстві. Для дівчат основними головними уборами були вінці, обручі та перев’язки, які завжди носили так, щоб маківка залишалася відкритою. Це підкреслювало юність та свободу. На свята, особливо під час весілля, жінки прикрашали свої голови вінками, виготовленими з живих квітів, що надавали святковому образу особливого шарму.
Після весілля, на другий день, голову жінки покривали рушниковим головним убором – наміткою, що символізувала її новий статус. Пізніше, на знак поважної жінки, одягали очіпок – жорсткий головний убір, який мав різні форми залежно від місцевих традицій. Це могли бути трапецієподібні, овальні або навіть сідлоподібні очіпки, що зберігалися як елемент вишуканості та строгого обряду. Кожне село Запорізького регіону мало свої звичаї, адже багатство різних культур вносило свої ноти. Згідно з традицією, жінка не знімала очіпок на людях, а коли йшла до церкви чи в гості, поверх нього обов’язково носила намітку – довгий рушникоподібний покрив, який ще більше підкреслював її статус і поважність у громаді.
Запорізький костюм, створений на основі гармонійного поєднання традицій і впливів інших культур, став унікальним символом краю, що зберігся у багатьох етнографічних дослідженнях і святкових обрядах.
Верхній одяг для жінок і дівчат
Традиційний жіночий верхній одяг Запорізької області відзначався різноманітністю форм та матеріалів, відображаючи як місцеві традиції, так і впливи інших регіонів України. Серед найпоширеніших елементів верхнього одягу були кунтуші, жупани, свити та каптани Варто зазначити, що вбрання мешканок Запорізької області поєднало в собі елементи з різних регіонів України, відображаючи як місцеві традиції, так і впливи сусідніх культур.
Розділення на “сільський” та “міський” одяг
В селах Запорізького регіону традиційний жіночий верхній одяг виготовлявся переважно з саморобного валяного сукна. Основні елементи одягу включали довгі плащі типу мантії, гуглі, чуги та свити. Взимку основним верхнім одягом був овчинний кожух, який не мав тканинного покриття. Для заможних жінок використовували більш вишукані тканини, зокрема мануфактурні тканини для жупанів.
У місті Запоріжжя з розвитком ткацтва та мануфактурного виробництва традиційний жіночий одяг ставав більш уніфікованим. У міському костюмі з’являються різноманітні тканини, серед яких камка, тафта, атлас, парча та шовк, завезені з таких країн, як Китай, Туреччина, Персія та інші. Міські жінки носили багатий одяг: кунтуші, жупани, свитки, каптани, виготовлені з дорогих тканин, таких як парча, оксамит і шовк. Збільшувалася кількість предметів у костюмі, і на голову надягали шапки-кораблики овальної форми з шовку, оксамиту чи парчі.
Різниця між одягом селянок і міщанок була значною. Селяни носили одяг зі шкіри, льону або вовни, тоді як міські жінки вибирали дорогі тканини та хутра. Особливо заможні міщанки носили вишукані шовкові та парчеві тканини, а також взуття з перського сап’яну, яке оздоблювалося золотим шиттям. Взуття на різних верствах міщанок було різним: від простого до розкішного, часто вишитого золотом, що підкреслювало соціальне становище власниці.
Одяг справжніх козачок із Запоріжжя
Одяг козачок у Запорізькій Січі відображав їхній статус, регіональні особливості та впливи козацької культури. Основними елементами жіночого гардероба були жупани, сукні та спідниці, які шили з високоякісних тканин, часто привезених з інших країн. Вбрання козачок вирізнялося яскравими кольорами, багатим оздобленням та вишуканим кроєм.
Жупани та каптани – основний верхній одяг козачок, шили з тонкого шовку або сукна. Жупани зазвичай прикрашали вишивкою, декоративними ґудзиками та шнурками, додаючи урочистості образу. Каптани були довшими та вільними, що підкреслювало елегантність і жіночність. Сукні та спідниці виготовляли з оксамиту, шовку або кармазину. Вони мали пишний крій, прикрашалися мереживом, золотими чи срібними нитками. Святкові сукні часто прикрашали тканинами з візерунками, які називали “шальовими”.
Головні убори відзначалися витонченістю та символізмом. Козачки носили хустки, які могли бути вишитими чи облямованими мереживом. Заможні жінки прикрашали хустки дорогоцінним камінням чи золотим шитвом. Взуття складалося переважно з чобіт із сап’янової шкіри. Святкові чоботи, виготовлені з двоколірного сап’яну, мали назву “чорнобривці” й слугували ознакою заможності.
Козачки також доповнювали образ прикрасами: кораловими намистами, срібними або золотими підвісками, що підкреслювало їхній статус і художній смак. Традиційний жіночий одяг козачок був гармонійним поєднанням функціональності, естетики та символізму, відображаючи багатогранність культури Запорізької Січі.