Запоріжжя – місто індустрії та незламного духу. Тут, у регіоні, де традиційно домінують чоловічі професії, все більше жінок доводять, що професіоналізм, витримка й сміливість не мають статі. Вони працюють у силових структурах, на виробництві, у рятувальних службах тощо. Однією з таких жінок є Тетяна Черновол – працівниця служби надзвичайних ситуацій, яка щодня рятує життя, бореться з вогнем і допомагає людям у критичних ситуаціях. Її історія – це приклад справжньої відваги, наполегливості та відданості справі. Більше на zaporizhanka.com.ua.
Трохи про Тетяну та її вибір роботи
Тетяна Черновол обіймає посаду диспетчерки чергової зміни оперативно-координаційного центру Головного управління ДСНС України в Запорізькій області. Вирісши в родині пожежників, вона з дитинства бачила відданість цієї професії та свідомо обрала продовжити сімейну традицію. Сьогодні її професійний шлях у службі порятунку налічує понад 15 років, протягом яких вона щоденно допомагає рятувальникам оперативно реагувати на надзвичайні ситуації.
Після закінчення школи Тетяна вступила до Запорізького національного університету, де здобула освіту за спеціальностями соціології та психології. Спершу працювала в місцевому Центрі допризовної підготовки молоді, однак згодом приєдналася до оперативно-координаційного центру ДСНС на вулиці Фортечній, обійнявши посаду диспетчерки.
Нова робота одразу припала їй до душі – вона була цікавою, але водночас відповідальною й бентежливою. Щоразу, коли на виклик вирушали рятувальники, Тетяна переживала за їхню безпеку, сподіваючись, що всі повернуться без травм і вчасно нададуть допомогу тим, хто її потребує.
Робота диспетчерки в службі 101
Тетяна розповідає, що система служби ДСНС налаштована так, що навіть якщо у паніці хтось випадково набере 333, 123 чи будь-який інший тризначний номер, виклик автоматично переадресовується на 101. Це зроблено для того, щоб у критичних ситуаціях, коли людина розгублена або налякана, допомога все одно була доступною. Проте не всі дзвінки стосуються реальних надзвичайних ситуацій. Часом диспетчерка отримує хибні виклики або навіть відверті дурниці. Хтось повідомляє про “несправність банківського рахунку”, хтось запитує, чому не прийшло повідомлення після поповнення мобільного, а дехто розповідає про НЛО, яке щойно бачив у дворі. Тетяна та її колеги зобов’язані вислухати кожного, адже серед потоку безглуздих звернень можуть бути й ті, хто дійсно потребує допомоги, хоч і не може її правильно сформулювати.
Щодня Тетяна та її колеги приймають до 1500 дзвінків, з яких лише третина стосується безпосередньо роботи рятувальників. Багато людей, не знаючи правильних номерів, дзвонять у пожежну службу навіть з приводу відключення газу, проблем зі світлом чи крадіжок. Але є й ті, хто навмисно жартує або намагається обдурити систему.
“Часто телефонують, вигукують: “Горимо!”, а потім швидко кидають слухавку, – розповідає Тетяна. – Ми одразу передзвонюємо, а у відповідь чуємо: “Ми вам не дзвонили! Звідки у вас наш номер?”. Люди навіть не здогадуються, що всі виклики фіксуються, і за подібні витівки можна отримати штраф або навіть кримінальну відповідальність”.
Тетяна розповідає, що на її практиці бували й курйозні випадки. Якось уночі чоловік викликав усі служби одразу – рятувальників, поліцію та швидку допомогу, заявивши, що на вулиці Перемоги палають кіоски. Коли ж спецслужби прибули на місце, з’ясувалося, що ніякої пожежі немає, а “потерпілий” просто не зміг купити алкоголь, бо продавчиня відмовилася його обслуговувати. У відповідь він вирішив помститися і влаштував фальшиву надзвичайну ситуацію. Чоловіка, звісно, передали до рук поліції.
Але навіть такі випадки не найгірше. Іноді диспетчерам доводиться вислуховувати потоки нецензурної лексики – комусь просто потрібно на когось вилити свій поганий настрій. Така емоційна робота вимагає неабиякої стійкості та терпіння. Втім, попри всі складнощі, Тетяна та її колеги знають: їхня робота рятує життя. Вони першими дізнаються про небезпеку і роблять усе, щоб допомога прийшла вчасно. І саме завдяки їхній витримці та професіоналізму тисячі людей щодня отримують шанс на порятунок.
Порятунок людей і тварин
Часто люди телефонують, щоб розв’язати свої побутові проблеми, навіть якщо вони не належать до компетенції ДСНС. Один із найпоширеніших випадків – зламані замки квартир. “Дзвонять і кажуть, що не можуть потрапити додому. Ми пояснюємо, що є спеціальні служби, які можуть допомогти, але їхні послуги платні. Тоді люди кладуть слухавку, а за хвилину телефонують знову, вже кричачи, що у них у квартирі пожежа. Ми виїжджаємо, але на місці виявляється, що вони просто хотіли, щоб їм безплатно відкрили двері”, – розповідає Тетяна. Іронія в тому, що рятувальники не відкривають двері, а зрізають їх, що в результаті обходиться господарям набагато дорожче, ніж виклик майстра. Але є й ситуації, де кожна секунда має значення.
Тетяна згадує, що якось в службу зателефонував чоловік, який стояв на греблі “ДніпроГЕС” і мав намір стрибнути в воду. Він сварився з дружиною і не бачив іншого виходу. “Я намагалася відвернути його увагу, розпитувала про сім’ю, дітей, рідних. Він вагався, постійно повторював: “Я стрибну…”. Але поки ми говорили, до нього вже виїхали рятувальники. Вони встигли вчасно і зняли його з дамби”. Пізніше цей чоловік не шукав її, щоб подякувати, але для диспетчерки головне, що він залишився живий.
Робота рятувальників не обмежується лише ліквідацією пожеж – чимало викликів стосується допомоги тваринам. Коти часто залишаються на деревах протягом кількох днів, поки хтось не звернеться за допомогою. Собаки нерідко потрапляють у пастку, застрягаючи в каналізаційних люках або між парканами. Був навіть випадок, коли у парку “Дубовий Гай” довелося рятувати козлика, що впав у річку, заплутався у водоростях і не зміг вибратися самостійно. Після порятунку його передали волонтерам, оскільки власник так і не знайшовся. Був також випадок із порятунком косулі. Вона втікала від собак та врізалась у паркан в дачному кооперативі.