Запорізькі психологи щороку фіксують все більшу кількість «жертв» аб’юзивної романтики. Так відбувається через недостатній рівень обізнаності населення у питаннях, що стосуються здорових романтичних чи сімейних відносин. Аб’юзивні стосунки, що передбачають психологічне, а часом – і фізичне насильство, часто сприймаються жертвою як норма.  Тому Департамент соціального захисту населення Запорізької облдержадміністрації ініціював запуск чат-бота «Запоріжжя – місто без насильства». Про те, як розпізнати та припинити такі відносини, у яких є насильство, розповідають місцеві спеціалісти. Більше на zaporizhanka.com.ua.

Сім ознак токсичних відносин

Аб’юз, газлайтинг, гостинг, мостинг, орбітинг – такими новими та мало зрозумілими поняттями психологи називають токсичні відносини, в яких партнери переживають цілий калейдоскоп емоцій, але тільки не справжнє кохання. Під цими новими термінами, що прийшли до нас з англійської мови, ховаються наші «рідні» українські проблеми. 

Якби нормальні відносини відрізнити від аб’юзивних було легко, то, мабуть, не існувало б таких проблем, як зради, прихована депресія, відчуття самотності в стосунках. Інколи розуміння норми приходить з віком і досвідом, але не всі вміють вчитися на помилках (чужих чи власних), тому від токсичних відносин не застрахований майже ніхто. Саме тому органами місцевої влади у Запорізькій області було ініційовано просвітницький проєкт «Про домашнє насилля знай – впевнено себе почувай». Позашлюбні стосунки, де партнери є жертвами психологічного насилля, у рамках проєкту також віднесені до категорії домашнього насилля. До уваги мешканців Запоріжжя поширені ознаки відносин, які вже пора припинити або ж швидко «реанімувати».

• Партнери не цікавляться справами один одного. Очевидна ознака того, що з відносинами «щось не так», – відсутність інтересу до життя партнера. Жодного дзвінка упродовж дня із запитанням «як ти?» – не норма, хоч би як там коханий не був зайнятий. Звичайно, є винятки. Не варто ображатися на відсутність уваги кожної години, якщо партнер попередив про завантаженість на роботі.
• Відсутність спільних тем та інтересів. «Нема про що говорити» – вирок для романтичних відносин. Якщо партнерам не цікаво проводити час разом, влаштовувати спільне дозвілля та будувати плани, а спілкування обмежується короткими «робочими» фразами, варто замислитися, на чому тримаються такі відносини.
• Звинувачення та невиправдані очікування. «Я гадав, ти інша», «Коли ми познайомились, ти обіцяв носити мене на руках», «Ти повинна бути стрункішою, вдячною, спокійнішою…», – історія про те, коли партнери не виправдали очікування одне одного і зіштовхнулися з буденною реальністю. Іншими словами – «Ти не така (такий), яким я тебе уявляв».
• Партнер дратує. Якщо «бісить» вже лише те, як він рухається, спілкується, розкидає речі чи «залипає» на якомусь занятті, то далі буде тільки гірше.
• Більше «не тягне».  Якщо люди зустрічаються чи живуть разом не тому, що так їм хочеться, а тому, що «так треба», чи страшно образити партнера, то такі відносини вже приречені. Вони токсичні для обох, навіть якщо хтось один із пари ще вірить в краще.
• Часті конфлікти, сварок більше, ніж нормального спілкування. Іноді може здаватися, що такі «емоційні гойдалки» тільки на користь відносинам. Вони підігрівають інтерес і надають стосункам забарвлення. Але це не більше, ніж чергова ілюзія. Бо стосунки, які без регулярних сварок стають прісними, довго існувати не можуть.
• Якщо «лав сторі» тримається на вигоді. Вигода може бути як взаємною, так і односторонньою. У будь-якому випадку відносини житимуть доти, коди жертви такого симбіозу не перестануть бути ресурсними для аб’юзерка.

Навчальні тренінги, семінари та очні зустрічі зі спеціалістами, організовані у рамках проєкту, дали містянам можливість «протестувати» власні відносини та розібратися, наскільки «екологічними» вони є.

«Долучилися до проєкту також навчальні заклади. Серед учасників були студенти Запорізької політехніки, національного університету, економіко-правового коледжу, електротехнічного коледжу. Було багато представників громадських об’єднань, а також правоохоронці», – читаємо інтерв’ю “Детектору Медіа” зі спеціалістом Департаменту спорту, сім’ї та молоді Валентиною Шостак. 

Бажання все контролювати та порушення особистих кордонів

Цю ознаку токсичних відносин варто розглянути окремо, бо часто зверхність та егоїзм аб’юзера може мати цілком прийнятне пояснення. Він обмежує свободу вибору жертви, бо хоче для неї тільки кращого. Не відпускає в соціум, бо хвилюється. Бажання повністю володіти людиною може маскуватися турботою і піклуванням. До прикладу – «Я, звичайно, не можу заборонити, але тобі не бажано спілкуватися з друзями. Вони на тебе погано впливають. Щоразу, коли ти від них приходиш, ми сваримось». Або: «Навіщо тобі власні гроші, я нормально заробляю». Звичайне бажання «жертви» вести нормальне, наповнене соціальне життя маніпулятором інтерпретується як образа: «Якщо ти влаштовуєшся на роботу, ми не будемо проводити разом час і наші стосунки припиняться. Це дійсно твій вибір?». 

 Психолог із Запоріжжя Любов Кременецька такі маніпуляції відносить до економічного насильства, оскільки вони можуть нашкодити не тільки  в психічному аспекті, але й заподіювати шкоду економічно не захищеній жертві маніпуляції.

Контроль може бути явним і прихованим, прямим чи непрямим. Якщо людина без дозволу перевіряє телефон партнера або телефонує щогодини та навіть ображається на пропущений дзвінок, це вказує на те, що вона вважає іншу людину повністю своєю.

Не кохання, а «когнітивна помилка»

Кандидатка біологічних наук ЗДМУ, спеціалістка у сфері сімейних відносин Христина Крупєй має власне пояснення, чому так важко закінчити токсичні відносини, а також чому їх часто плутають з коханням. В інтерв’ю місцевому телеканалу МТМ Христина розповіла, що таке токсичне кохання може виникати на фоні стресу.

«Було таке дослідження в 1974 році, яке довело, що коли людина перебуває у стані стресу чи тривоги, то свої відчуття вона може інтерпретувати як закоханість. Наприклад, познайомились під час перебування у бомбосховищі чи під час сходження на високу гору (екстремальний спорт) – і людина закохалася. Це називається когнітивною помилкою в організмі».

На жаль, на таких когнітивних помилках тримається близько 40% відносин між молодими людьми. Рідше не здорова романтична прив’язаність спостерігається в середньому віці. Якщо закласти фундамент відносин на емоційному ґрунті, уникнути токсичності не вийде. Бо все, що заміняє справжню любов – вигода, спортивний інтерес, помста, конкуренція, страх залишитись самому, ментальна слабкість – неодмінно призведе до напруги та розриву стосунків.

Лікувати чи  «відрізати»

Іншими словами – працювати над покращенням стосунків чи припинити їх, відпустивши один одного на пошуки кращого партнера? Третій варіант – залишити усе, як є. Але підходить він лише тим, хто вже зовсім байдужий до власного життя. Бо залишаючись у стані «все як є» людина ще глибше заводить себе у внутрішній дисонанс, коли істинні глибинні потреби та бажання не співпадають з тим, що є насправді.

Психотерапевт із Запоріжжя Антон Драгуца радить парам, які взяли шлюб і вже мають спільних дітей не «рубати з плеча». Спеціаліст вважає, що в більшості випадків відносини можна врятувати. Звичайно, за умови, якщо обидва партнери прагнуть зберегти родину. Якщо токсичність у стосунках «виросла» на фоні певних проблем, а не з’явилася з самого початку спілкування, то її можна викорінити. Разом із тим не можна втрачати зв’язок із реальністю і перебувати в ілюзіях надто довго. Якщо пара вже не перший рік «працює над стосунками» без позитивної динаміки, то це марна трата часу. В такому випадку краще пересилити себе раз і розірвати токсичні відносини, ніж займатися не ефективною терапією і бути заручниками аб’юзивних відносин.

Як вийти з токсичних відносин

Відповідь одна: тільки через чесний діалог із самим собою. А потім – з партнером. Бо якщо стосунки, які вже давно не романтичні, створюють більше проблем, ніж задоволення, краще відпустити людину. Психолог із Запоріжжя радить відкрито поговорити з партнером про те, що насправді відбувається. Важлива умова: під час розмови намагатися тримати нейтрально-раціональну лінію, не впадати в емоції. Чесно розказати про те, що не влаштовує і спостерігати за реакцією партнера. Якщо він буде реагувати занадто агресивно чи, навпаки, байдуже – в тих стосунках вже явно нема чого робити.

Легким вихід з токсичних відносин не буває, на те вони і токсичні. Розлучення обов’язково супроводжуватиметься відчуттям провини, залежності, страхом «а раптом я помилився і насправді це моя людина, а п’ять років сварок – це просто період випробування нашого кохання». Запоріжцям, яким складно самотужки впоратися з психоемоційною залежністю, психологи радять звернутися до одного із центрів надання психологічної допомоги.