Про родини, які усиновлюють дітей, заведено говорити із захватом. Вони – герої, адже добровільно присвячують життя дітям, які залишилися без піклування рідних батьків. Статистика усиновлення, оприлюднена на сайті обласної державної адміністрації міста Запоріжжя свідчить про те, що кількість сімей-усиновлювачів та дитячих будинків сімейного типу зростає. Про запоріжан з великими серцями, які беруть на себе таку відповідальність, розповідаємо нижче. Більше на zaporizhanka.com.ua.

«Не уявляємо життя без них»

Подружжя Стрільбицьких із Запоріжжя життя двох дітей, що потрапили до дитячого будинку, перетворили на казку. У 2020 році маленькі Ваня та Олена потрапили в родину, де познайомилися з новорічною традицією прикрашання ялинки. До того братик із сестричкою не знали, що таке підготовка до нового року у сімейному колі. Усиновлювачка Анастасія Стрільбицька зізнається, що хоч дітлахи в родині не так давно, але вони з чоловіком звикли до них дуже швидко.

«Тепер не уявляємо без них життя. Намагаюсь фотографувати усі приємні  й затишні моменти з дітьми, бо час летить дуже швидко», – розповідає жінка. Про те, як діти потрапили до родини, дізнаємось із репортажу «Сейчас».  

До того, як вирішили усиновити дітей, подружня пара мріяла про власних дітлахів вісім років. Потім випадково подивились репортаж із дитячого будинку. До кадру потрапили Ваня та Олена, які відразу «припали до серця» обом Стрільбицьким. Рішення про усиновлення прийняли швидко. Чоловік з дружиною знали, що заберуть додому саме цих дітлахів. Вже незабаром хлопчик з дівчинкою приїхали до нової родини. Перші місяці адаптації, за словами Анастасії, були складними. Доводилось залучати психолога, але всі разом впоралися. Ситуація «вирівнялася», а в Запоріжжі стало однією щасливою родиною більше.

Історія родини Дамаскіних

Ще одна щаслива багатодітна родина із Запоріжжя виховує шістьох усиновлених хлопчиків. Старші діти вже живуть окремо. Молодші Михайло, Женя та Ярослав насолоджуються дитинством у будинку прийомних батьків, яких сприймають як рідних. Справжньою материнською турботою дітлахів огортає запоріжанка Ольга Дамаскіна.

«У наш  час з дітьми важко, бо вони дуже нервові. З ними потрібно постійно працювати, до кожного знаходити індивідуальний підхід. Ми працюємо над цим. Коли в родині є взаєморозуміння, всі проблеми можна вирішити», – впевнений Альбін Дамаскін, батько багатодітного сімейства.

З репортажу МТМ «Запоріжжя» дізнаємося, що спочатку пара хотіла виховувати одну дитину, але їм так сподобалася роль батьків, що вирішили подарувати щасливе дитинство ще кільком дітлахам, позбавленим батьківського піклування.

Органи державної влади про ситуацію з усиновленням у Запоріжжі

Служба у справах дітей Запорізької області повідомляє, що на позитивну динаміку усиновлення впливає зростаюча кількість дитячих будинків сімейного типу. Не всі родини, які бажають усиновити дитину, готові виховувати більш ніж одного-двох дітей. Від початку повномасштабної війни Росії проти України кількість дітей, які залишилися без батьківського піклування, зросла. Разом з тим спеціалісти Служби у справах дітей повідомляють, що збільшилася кількість мешканців області, які готові тимчасово прихистити або взяти на постійне проживання кількох дітей. В області функціонує понад п’ятдесят будинків сімейного типу та близько двохсот прийомних родин.

Запорізька психологиня Аліна Кушнірова ситуацію з усиновленням коментує так: «Є багато родин, які хочуть взяти дитину. Але, на жаль, є також випадки, коли усиновлені діти повертаються назад до сиротинців». На думку жінки причина цієї проблеми – відсутність психологічної підтримки усіх членів прийомних родин у перші місяці після усиновлення. Така підтримка не передбачена державою. Поява в родині нового члену, тим більше – дитини, у якої ще не сформований характер, але вже є свої вподобання, мрії, сумні спогади – це великий стрес для всіх. Дехто приходить до думки, що морально не готовий нести таку відповідальність. Тоді дітей повертають назад до інтернатів.

Відкрити серце чужій дитині, запросити її до своєї родини та життя – подвиг людяності. Але одних тільки моральних чеснот для цього замало. Тому обласна адміністрація докладає зусиль, аби мати можливість підтримувати прийомні сім’ї на базовому та регіональному рівні.