Її прагнення до перемоги швидко зробили її зіркою спортивної гімнастики. Своєю рішучістю та відданістю спорту вона здобула олімпійську медаль, довівши всім, що якщо є мета, то жодні перешкоди не можуть її зупинити. У статті розповідаємо історію однієї з найтитулованіших спортсменок Запоріжжя – гімнастки Ольги Стражевої. Більше на zaporizhanka.com.ua.
Перші спортивні трофеї запорізької гімнастки

Вона народилася та зросла в Запоріжжі, а в спорт потрапила випадково, коли в дитячому садку тренери відбирали дітей у спортивну секцію. За словами гімнастки, батьки від початку не ставили собі за мету віддати її в спорт. Згодом її перші перемоги на змаганнях стали початком великого шляху до вершин спортивної слави.
Перші спортивні трофеї Ольга Стражева привезла до Запоріжжя у 13-річному віці, тоді запоріжанка здобула дві срібні медалі та дві золоті медалі юніорського чемпіонату Європи. Того ж року ще зовсім юна Ольга Стражева здобула золоті медалі чемпіонату СРСР у вправах на брусах та Ігор доброї волі. “Ученицю середньої школи №26 тренують Олександр і Вікторія Заруби”, – так повідомляла у травні 1986 року запорізька преса.

У 1987 році Ольга переносить операцію після важкої травми і готується до сезону-1988. На відкритій першості в Австралії дівчинка з тріумфом виступає та впевнено перемагає у всіх чотирьох видах гімнастичного багатоборства, посідаючи перше місце. Як зазначала тоді іноземна преса, Ольга Стражева вразила глядачів і фахівців своїм бездоганним виконанням подвійного сальто вперед.
Чи не одразу після австралійського переможного виступу запорізька гімнастка здобуває перше місце у фіналі чемпіоната СРСР у Челябінську. Стражева отримує титул абсолютної чемпіонки країни, залишивши позаду найтитулованіших суперниць Ольгу Шушунову та Оксану Омельянчик.
Пік кар’єри Ольги припав на підлітковий вік 14-16 років. У цей час так хочеться гуляти з друзями, але для Ольги спорт був на першому місці. Вона присвячувала весь свій вільний час тренуванням, удосконалюючи свої навички та працюючи над складними елементами. Пізніше, саме вона першою виконує подвійне фронтальне сальто та елемент “півтора сальто в перекид”, який у подальшому заборонять у гімнастиці, оскільки він дуже травмонебезпечний. До того ж запорізька спортсменка невпинно готується до Олімпійських ігор у Сеулі.
Олімпійська медаль та завершення кар’єри

Шлях до Олімпійської медалі був для спортсменки дуже важким. У 1988 році під час змагань на Олімпійських іграх у Сеулі Ольга Стражева отримує важку травму коліна, яка могла б поставити хрест на її кар’єрі. Однак запорізька спортсменка не збиралася здаватися. Попри біль і труднощі, Ольга виступила на найвищому рівні та здобула золоту олімпійську медаль за командну перемогу гімнастичної збірної СРСР, ставши для багатьох прикладом мужності та завзятості.
На превеликий жаль, на церемонію нагородження радянські спортсменки з’явилися без травмованої Ольги Стражевої. На той момент спортсменка перебувала в лікарні. Свою золоту медаль за командну перемогу Ольга отримала трохи пізніше, з рук своїх товаришів по команді, в олімпійському селищі.
Після чемпіонату світу та отриманої травми спортсменка вирішила завершити виступи у великому спорті. Свої останні медалі Стражева здобула на чемпіонаті світу в Штутгарті – дві бронзові медалі (на брусах і в багатоборстві) та одну золоту (у командній першості).

Через деякий час олімпійська чемпіонка очолила Запорізьку обласну спеціалізовану ДЮСШ олімпійського резерву зі спортивної гімнастики “Металург”, а ще згодом Ольга Стражева була нагороджена орденом “За заслуги перед Запорізьким краєм” та медаллю “За розбудову Запорізького краю”. Більше того, саме тут, у її рідному місті проходили відкриті змагання Запорізької області зі спортивної гімнастики серед дівчат за Кубок іменитої спортсменки. Ці змагання були чудовим майданчиком для юних гімнасток, які мріяли повторити успіх своєї легендарної попередниці.
Ольга Стражева є яскравим прикладом того, як можна увійти в історію рідного краю та продовжувати впливати на спорт навіть після завершення свого шляху, надихаючи молоде покоління досягати великих висот у спорті.