Історія завжди приховує безліч таємниць, особливо коли мова йде про людей, чий внесок у розвиток культури залишається недооціненим. Графиня Ніна Канкріна із Запоріжжя є саме такою загадковою постаттю. Її ім’я оповите легендами, а її життєвий шлях став об’єктом інтересу істориків та краєзнавців. Відомо, що графиня зробила вагомий внесок у культурне життя міста, залишивши після себе спадщину, яка й досі викликає захоплення. Більше на zaporizhanka.com.ua.
Про землі родини Канкріних
Свого часу землі сіл Григорівка і Веселянка, розташованих у Запорізькій області, успадкували сини міністра фінансів Російської імперії Єгора Францевича Канкріна. Саме тут проживали родини Олександра Єгоровича та Віктора Єгоровича Канкріних. Вони займали впливові посади, зокрема голів земських управ, мирових суддів, ватажків дворянства та інші. Син Віктора, Іван Вікторович Канкрін (батько графині), з 1908 по 1912 роки обіймав посаду губернатора Бессарабії.
Дослідниця Анна Головко розповіла, що інтерес до історії родини Канкріних виник завдяки збереженим історичним об’єктам, розташованим за 15 кілометрів від Запоріжжя. До них належать церква, лікарня та школа, що безпосередньо пов’язані з діяльністю цього роду. Серед знайдених артефактів – залишки першої церкви, збудованої родиною, а також родинний склеп.
Графиня Ніна Канкріна і її важка доля
Графиня Ніна Канкріна народилася 7 лютого 1887 року в селі Веселянка. Її батьком був Іван Канкрін, мировий суддя ватажок Олександрівського та Маріупольського дворянства, а матір’ю – його кузина Марія, яка, на жаль, померла під час пологів. Ніну охрестили в храмі Святої Катерини, розташованому в Царициному Куті. Дівчинка росла без матері, але була улюбленицею батька та мала теплі й дружні стосунки зі своїми братами.
Дослідниця Анна Головко розповідає, що Хрещеними батьками Ніни стали її дядько Дмитро Олександрович Канкрін та бабуся Олена Дмитрівна Канкріна. Після її народження Іван Вікторович вирішив залишити свою посаду, аби повністю присвятити себе родині. Фотографії сім’ї Канкріних збереглися лише в незначній кількості.
У 20 років Ніна Іванівна поєднала своє життя шлюбом із бароном Костянтином Миколайовичем Розеном. Ця подія стала важливою віхою у її житті, адже шлюб не лише об’єднав два впливові роди, але й відкрив нові можливості для самої Ніни. Її обранець, барон Розен, був знаною особою у дворянських колах, відомою своєю освіченістю та захопленням мистецтвом. Їхній союз став прикладом гармонії та взаємопідтримки, що сприяло подальшому соціальному та культурному розвитку родини.
Подружжя виховувало трьох дітей: Андрія (9 березня 1909 р.), Кирила (23 вересня 1910 р.) і Марію (4 вересня 1912 р.). Дослідниця Анна Головко зазначає, що революційні події стали справжнім випробуванням для родини Розен. У 1920 році Ніна Іванівна разом із братом Володимиром, чоловіком і дітьми покинула Новоросійськ на борту корабля “Брауенфельз”, вирушивши до острова Лемнос. Через епідемію тифу, яка почалась на кораблі, родина втратила всіх своїх дітей.
За іншими джерелами, у 1920 році сім’я була евакуйована з Криму, з міста Севастополя, на кораблі “Гановер”, що прямував на острів Лемнос. Уже на острові сталася справжня трагедія: через епідемію родина втратила всіх своїх дітей.
Ця втрата назавжди залишила слід у житті Ніни та її чоловіка. Нащадків у сім’ї більше не було. Подорож стала початком нового, складного етапу в їхньому житті, сповненого втрат і випробувань. Згодом подружжя оселилося в Парижі, де провело решту своїх днів. Вони померли у 1956 році: Ніна – 5 листопада, а її чоловік – 26 січня того ж року. Поховане подружжя на кладовищі Сент-Женев’єв-де-Буа, департамент Эссонн, Іль-де-Франс, Франція.
Цікавий подарунок з минулого
Наприкінці 2020 року місцевий фермер займався земельними роботами у селі Веселянка, що на Запоріжжі. Неподалік цієї ділянки знаходився маєток графа Канкріна. Під час оранки землі дослідники виявили пластмасовий гребінець. Попри його звичайний вигляд, на звороті була фірмова позначка у вигляді черепашки. Ця знахідка тоді привернула увагу дослідників через її можливий зв’язок з історією родини Канкріних.
Гребінь для волосся, ймовірно, належав графині Ніні Канкріній, яка проживала тут зі своєю родиною. Місцеві дослідники з’ясували, що цей гребінь виготовлений у Німеччині на фабриці “Schildkrot”. Виявилося, що вироби з таким фірмовим клеймом мають цікаву історію.
Дослідник Євген Хмелевський розповів, що фірма “Schildkrot”, заснована в 1873 році, була найвідомішим виробником предметів із целулоїду в Європі та світі. Її продукція, включаючи м’ячики для тенісу, ручки для парасоль і дитячі ляльки, досі є еталоном якості. Гребінці з фірмовим клеймом цієї компанії були дуже популярні в кінці 19 – на початку 20 століття. Саме один із таких гребінців потрапив до вчених і допоміг висвітлити частину історії родини Ніни Канкріної.
Таким чином, ця знахідка додає нові деталі до історії відомих людей Запоріжжя та їхнього зв’язку з європейським культурним спадком.
