“Якщо ти говориш, що фільм поганий, ти говориш лише про своє ставлення до нього” – продовження інтерв’ю з запорізьким кіноблогером Павлом Коваленком

Ми продовжуємо розмову з Павлом Коваленком – кіноблогером, ведучим подкасту про фільми “Стоп! Знято!” і темою сьогоднішньої розмови стало кіноіндустрія в цілому. Про те, як працюють кінопремії, об’єктивність в оцінці кіно і формулу успіху фільму наша сьогоднішня розмова! Більше на сайті zaporizhanka.com.ua.

– Чи є об’єктивність в оцінці фільмів і поділу їх на хороші і погані, адже смаки людей дуже різні?

– Ми говорили про це в одному з випусків подкасту, це називається гілті плеже, це як облизати кришечку від йогурту (сміється – прим.ред.). Це коли ти дивишся фільм і отримуєш від нього задоволення, розуміючи при цьому всю його тупість. Тому навряд чи оцінку фільмів в цілому можна назвати об’єктивною, вона залежить від глядача: від того, скільки фільмів він вже переглянув, від його життєвого досвіду, від рівня знань. Якщо б мені показали фільми, які я дивлюся зараз, років 15 тому, це була б зовсім інша оцінка. Саме тому об’єктивної оцінки існувати не може, я часто наголошую на тому, що кіно в цілому суб’єктивне. Якщо ти говориш, що фільм поганий, то ти говориш про своє ставлення до нього. Сьогодні фільм для тебе може бути поганим, а завтра вже добрим, оскільки ти можеш дивитися його в поганому настрої, голодним тощо. Можливо, ти не можеш отримати загальної насолоди від фільму через те, що ти щось пропускаєш через те, що втомився.

– Але як тоді пояснювати існування кіношних премій? Оцінка є має бути об’єктивною, якщо йде мова про такі високі титули.

– Це тема для великої розмови. Наприклад, на Оскарі судять фільми, здається, сім тисяч людей. Окрім того, що кожен з них має подивитися оті 5-10 фільмів, які потрапили до шорт-лісту, вони мусять переглянути ще декілька десятків для того, щоб цей шорт-ліст укласти. Я сумніваюся, що ці люди дивляться увесь цей список. Тому є різноманітні прес-покази, передпрем’єрні заходи, тому люди і голосують за те, що на слуху. Взагалі, премії теж суб’єктивні. Ну, наприклад, з’являється рух “Oskar so white” – починають давати премії темношкірим акторам, потім – “Mee to” – виділяють тільки жінок. Якісь більш великі фестивалі, типу Каннського, Венеція, тут обирає журі. Але ж це думка умовних десятьох людей про фільм, а не усіх можливих глядачів. “Золотий глобус” взагалі дуже дивна премія. Існують плітки про те, що вони формують думку про фільм виходячи з того, хто який мерч їм прислав. Тому там теж шукати якої об’єктивності не варто. Премії існують наразі суто для того, аби потім пафосно на обкладинці написати “Володар премії Оскар”.

– А от який має бути фільм, аби він сподобався Павлові Коваленку?

– Дуже складно сказати. Мені подобається різне кіно. Я дуже погано ставлюся до кіношних снобів, які типу: “Тарковський – це геніально, можна вічно дивитися на те, як він показує корову на полі, яка жує траву”. І не люблю тих, хто дивиться виняткового примітивщину. Тобто оце дві крайнощі, а от все, що посередні, я люблю. Я дивлюся і прокатне кіно, і речі, які вважаються попсовими, типу “Месників” чи “Світ Юрського періоду”, а це далеко не великі витвори кіномистецтва, а комерційна штука, яка розрахована на певну аудиторію, люблю фестивальне кіно, люблю щось, що мало хто бачив. Тому, мабуть, немає ідеальної формули для кіно немає. Перш за все – має бути якась історія. Для мене важливо бачити людину, пункт А, пункт Б, і от людина з пункту А рухається в пункт Б, у ній відбуваються певні метаморфози. Герой може стати гірше, може стати кращим, якісь перипетії у його житті цікаво споглядати, але це не означає, що це має бути “Індіана Джонс”, де постійно відбуваються якісь події, це має бути історія якоїсь людини чи групи людей.

– Як почали вести статистику і який фільм був першим і крайнім от наразі?

– Першим був фільм “Бідна багата дівчинка з Шерліз Терон”, я йому поставив 9 балів, зараз я б точно поставив менше. Це було в 2013 році, я не пам’ятаю, що саме стало поштовхом до ведення статистики. Кіно я, звісно, дивився і до цього, але статистику веду от 7 років, на Кінопоіску, от зараз на Кіноріумі.

І от наразі там три з половиною тисячі фільмів. Кінопоіск пише, зо я в середньому дивлюся 34 фільми на місяць, тобто це більше одного фільму на день. Останній фільм – це “Червоне повідомлення” з Дуеном Джонсоном на Нетфлікс, йому оцінку я ще не поставив. У нього дуже негативна критика, але при цьому це найпопулярніший фільм Нетфліксу на сьогодні. Таке просте кіно, і, можливо, у 2013 я б і поставив йому високий бал, то зараз 6-7, навіть радше 7.

– Який особистий рекорд по перегляду фільмів за день?

– Може, штук 5. Колись ми влаштовували вдома кіноночі, звали друзів, підбирали фільми з однією тематикою, робили опитування. Наприклад, “Ніч Марвел” і ми дивилися фільми Марвел, чи “Ніч фільмів жахів”. Щоправда, до третього фільму “доживав” тільки я. А так, можливо, у потягах, перельотах штук 5. Але це коли ти не можеш робити щось інше.