Одна з найкращих сучасних письменниць у запорізькому регіоні та всієї держави. Жінка багато років працювали над тим, щоб її почули. Вірші поетеси дуже чутливі й вражаючи. Любов Геньба у своїх творах описує свої почуття до рідного краю, нашу козацьку спадщину, і непросту українську долю. Більш детально про життєвий та творчий шлях письменниці із Гуляйпільської громади — читайте далі на zaporizhanka.com.ua.
Старт кар’єри письменниці
Любов Григорівна Геньба народилася 28 лютого 1960 року у селі Грушеве, що розташовується неподалік Гуляйполя. Виховувалася у звичайній родині хліборобів.
Дівчина із Запорізької області здобула освіту режисера масових заходів у Мелітопольському училищі культури. А потім ще червоний диплом філолога у “ЗНУ”. Творчу кар’єру заснувала у 1977 році, коли вийшли її перші твори у друкованих періодичних виданнях Запоріжжя. Після виходу перших тиражів про неї дізнаються тогочасні мастодонти літератури в регіоні: Микола Лиходід, Анатолій Рекубрацький, Геннадій Літневський. Саме завдяки позитивним відгукам останніх — вірші поетеси починали публікувати на першій шпальті обласних газет.
Водночас її пропонують очолити в рідній громаді посаду у відділі культури Гуляйпілля. Вона погоджується, а через деякий час вже стає повноцінною директоркою, спочатку — Будинку культури, а потім — Гуляйпільського районного краєзнавчого музею. За 11 років перебування на посаді директора музею, останній досяг вельми високого рівня в регіоні. Все завдяки активній праці Любов Григорівни в розвитку туристичного напрямку. Багато разів музей ставав об’єктом документальних фільмів від популярних телевізійних каналів СТБ, “1+1”, “Перший Національний”. В останньому Любов Геньба була постійним гостем обласного радіо і телебачення
Успішність та внесок в українську літературу
В добу відновлення української незалежності творчий шлях поетеси переживає жвавий підйом на гору. Любові Геньби видає чимало нових робіт, які на відміну від періоду радянського — активно виходять у провідних альманахах, збірках, газет тощо.
З 1992 до 2012 року найвизначнішими були такі збірки, як: ”Грушеве”, “Іменем твоїм”, “Паралель”, “Повези мене у Красиве…”, “Душа іде на сповідь”, “Обвітрені сувої половчанки”, “Вальс бажань”. Літературні критики наголошували на унікальному таланті письменниці писати лірику — в неї виходило описувати кохання так ніби, музикант творить музику до своїх пісень.
У 1997 рік Національна спілка поетів України офіційно запросили запорізьку поетесу приєднатися до них. На її роботи створено низку пісень у співавторстві з композитором-піснярем, Заслуженим діячем мистецтв України Анатолієм Сердюком, зокрема “Весняний вальс”, “Планета віршів” тощо.
Поезії Геньби використовували у навчальному плані шкіл, та вищих навчальних закладів. За її творами готуються курсові, дипломні та наукові роботи. Вона частий гість серед учнівської та студентської молоді.
Понад 20 років працювала в сценічній майстерності. Маючи освіту режисера масових заходів, є активним учасником місцевих, районних, обласних, всеукраїнських свят, які готує як сценарист, режисер, ведуча та акторка.
Про Любов Григорівну літературною мовою говорять документальні фільми — “Голосом віків землі своїй молюсь”, “Жінка, на ім’я Любов” та особливий лазерний компакт-диск “Трояндовий гріх” з піснями на вірші письменниці.
Впродовж свого довгого творчого шляху була нагороджена, м’яко кажучи, дуже багатьма нагородами, відзнаками, грамотами тощо. Серед них вирізняються такі, як: статус лауреата районного конкурсу “Людина року”(тричі), регіональна медаль “За заслуги перед Гуляйпільським районом”, почесна грамота обласної ради за значний особистий внесок у розвиток культури. А також грамота районної державної адміністрації за особистий внесок у соціально-економічний і культурний розвиток району, активну життєву та громадянську позицію. Завдяки останній нагороді видатну поетесу Запоріжжя — занесли на районну дошку пошани. Її ім’я ще можна знайти в енциклопедії сучасної України та відомих людей нашої держави.