Жіночі хитрощі запоріжанок на зламі віків. Якою була мода сто років тому?

Жіноча краса у всі часи була предметом жарких дискусій та об’єктом безперервного поліпшення. По-перше, бути популярною у суспільстві будь-якій представниці прекрасної статі допомагали деякі хитрощі, які робили її зовнішність відповідною для модних тенденцій того суспільства та часу, в яких вона жила. А по-друге – чоловіки самі створили культ поклоніння Прекрасній Дамі, і, звичайно, називали цією гучною назвою тільки тих дівчат і жінок, хто в їхній свідомості відповідав усім необхідним критеріям. Тому не дивно, що індустрія жіночої краси розвивалася вибухоподібно, стабільно і дуже плідно. Далі – на zaporizhanka.com.ua

Краса вимагає жертв

Що ж до мешканок нашого міста, то і в минулому, і в позаминулому століттях, а також і в сиву давнину кожна прагнула виглядати на всі сто. І тоді в хід йшли всілякі хитрощі – починаючи від косметичних, які були покликані просто згладити природні недосконалості, до масштабної роботи кравців і модельєрів того часу. Ці майстри вміли буквально з нічого створити таку красу, яка підкоряла серця чоловіків, але при цьому могла і чимало нашкодити самим дівчатам.

Кожен житель сучасного Запоріжжя напевно пам’ятає про те, що позаминулого століття міста з такою назвою на карті країни не було. Натомість існував невеликий (щодо нинішніх масштабів, ясна річ) повітовий населений пункт Олександрівськ. Саме він і став пізніше називатися звичним нам Запоріжжям, яке згодом зуміло завоювати звання промислової, культурної та індустріальної столиці Запорізького краю. А в ті часи Олександрівськ був далеко не найрозвиненішим містом, проте за модою в ньому стежили не менш уважно, ніж, скажімо, в сусідньому Катеринославі (нині місто Дніпро за сімдесят кілометрів від Запоріжжя). Багато модних тенденцій засвоювалися олександрівськими представницями вищого світу, що називається, “з коліс” – а потім підхоплювалися і менш заможними, зате активнішими і винахідливішими їх співвітчизницями. Зокрема, в Олександрівську з’явилася мода на певні види одягу.

Модно – не означає просто

Жіночі сукні початку позаминулого століття шилися зазвичай із тканин легких і переважно світлих. Виняток становили вечірні туалети, які могли похвалитися важчими тканинами та більш насиченими відтінками. Мешканці Олександрівська благородного походження надавали перевагу сукням з високою лінією талії (копіюючи тим самим моду з інших частин Російської імперії), а також звертали увагу на круглий виріз на грудях – декольте. Варто зазначити, що з моменту піку популярності неприродно затягнутих корсетів уже минуло майже півстоліття, і вони поступово поступилися місцем вільнішим варіантам крою – адже акцент модельєри та кравчині намагалися зробити на природній красі володарки сукні.

Ті представниці прекрасної половини жителів Олександрівська, які не могли похвалитися скільки-небудь благородним походженням, теж одягалися зі смаком. Так, наприклад, у моду увійшли симпатичні комплекти у вигляді блузи зі спідницею, а також за погодою, жакетом або будь-яким іншим варіантом верхнього одягу. Так одягалися переважно жінки, які живуть у самісінькій міській межі. Однак, якщо пригадати той факт, що до Олександрівська примикало безліч невеликих сіл та селищ (у наш час майже всі вони є районами Запоріжжя), то мода там дуже відрізнялася від міської. Жінки воліли носити одяг простий і зручний для повсякденної домашньої роботи, часто прикрашали його вишивкою в народному стилі.

Хитрощі менонітів

На окрему увагу заслуговують ті вбрання, які носили жінки-меноніти. Як відомо, кілька колоній (компактних поселень) німців-менонітів знаходилося прямо поряд з Олександрівськом (наприклад, Шенвізе в районі нинішнього автовокзалу, або Верхньохортіцька колонія), і представники меннонітів вносили чималий внесок у розвиток і процвітання міста на той час. Жінки їх одягалися підкреслено просто, проте добротно. Як правило, вони віддавали перевагу домотканим матеріалам – шерсті, бавовні, льону – пофарбованим натуральними барвниками в неяскраві кольори, з непомітними візерунками. Фасони суконь жінок-меноніток були суворими, з високими комірами і переважно довгими рукавами, такі вбрання приховували все те, що пані з олександрівського вищого світу старанно демонстрували на заходах та раутах. Серед нарядів менонітів нерідко можна зустріти чорні сукні. Вони виготовлялися такими не тому, що призначалися для носіння в дні жалоби, а просто тому, що такою була мода цього народу.

Простіше та доступніше

Якщо раніше за модними тенденціями в Олександрівську стежили більш, ніж ретельно, то до середини ХІХ століття ця тенденція значно слабшає. Так, наприклад, гігантські криноліни близько п’яти метрів у діаметрі не згадуються в жодному друкованому виданні.

про життя Олександрівська, що дійшов до наших часів.

З часом костюм спрощувався, з’являлися нові фабрики з пошиття суконь, забарвлення та фасони ставали все різноманітнішими в міру впровадження нових технологій забарвлення, розкрою та шиття. Дедалі більше олександрівських жінок стали віддавати перевагу вбранням зручним, практичним і комфортним одночасно. Паралельно з цим йдуть процеси набуття жінками права та можливості повноцінно брати участь у житті громадянського суспільства навколо себе. Безумовно, для цієї мети вони використовували й відповідний одяг. Так поступово, вже з першої третини ХХ століття, Запоріжжя (місто, як відомо, щойно придбало цю назву після зміни влади) побачило і жіночий брючний костюм, і суворі спідниці, і блузи в офіційному стилі.

Привіт, сучасність

Таким чином, жіночий одяг поступово наближався до того еталону, з яким ми звикли його асоціювати. Шлях до нарядів зручних, функціональних та естетично приємних завершився.

Втім, запорізька мода не стоїть на місці, і її розвиток відбувається постійно, буквально в режимі реального часу. Так, запорізькі кутюр’є створюють свої власні колекції та беруть участь у модних показах по всій території країни, а представниці прекрасної половини жителів міста ніколи не відмовляться вийти у світ у чомусь незвичайному, яскравому та незабутньому.

.